Сон («У всякого своя доля…»)

Комедія
Дух истины, его же мир не может прияти,
яко не видит его, ниже знает его.
Иоанна глава 14, стих 17
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки,
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята; «Нехай,— каже,
Може, так і треба».
Так і треба! бо немає
Господа на небі!
А ви в ярмі падаєте
Та якогось раю
На тім світі благаєте?
Немає! немає!
Шкода й праці. Схаменіться:
Усі на сім світі —
І царята і старчата — Адамові діти.
І той… і той… а що ж то я?!
Ось що, добрі люди:
Я гуляю, бенкетую
В неділю і в будень.
А вам нудно! жалкуєте!
Єй-богу, не чую,
І не кричіть! Я свою п’ю,
А не кров людськую!
Отак, ідучи попідтинню
З бенкету п’яний уночі,
Я міркував собі йдучи,
Поки доплентавсь до хатини.
А в мене діти не кричать
І жінка не лає,
Тихо, як у раї,
Усюди божа благодать —
І в серці, і в хаті.
Отож я ліг спати.
А вже підпилий як засне,
То хоч коти гармати,
І усом не моргне.
Та й сон же, сон, напричуд дивний,
Мені приснився —
Найтверезіший би упився,
Скупий жидюга дав би гривню,
Щоб позирнуть на ті дива.
Та чорта з два!
Дивлюся: так буцім сова
Летить лугами, берегами, та нетрями,
Та глибокими ярами,
Та широкими степами,
Та байраками.
А я за нею, та за нею,
Лечу й прощаюся з землею:
«Прощай, світе, прощай, земле,
Неприязний краю,
Мої муки, мої люті
В хмарі заховаю.
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму
З хмари на розмову.
На розмову тихо-сумну,
На раду з тобою;
Опівночі падатиму
Рясною росою.
Порадимось, посумуєм,
Поки сонце встане;
Поки твої малі діти
На ворога стануть.
Прощай же ти, моя нене,
Удово небого,
Годуй діток; жива правда
У господа бога!»
Летим. Дивлюся, аж світає,
Край неба палає,
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає…
І нема тому почину,
І краю немає!
Ніхто його не додбає
І не розруйнує…
І все то те… Душе моя,
Чого ти сумуєш?
Душе моя убогая,
Чого марне плачеш,
Чого тобі шкода? хіба ти не бачиш,
Хіба ти не чуєш людського плачу?
То глянь, подивися; а я полечу
Високо, високо за синії хмари;
Немає там власті, немає там кари,
Там сміху людського і плачу не чуть.
Он глянь,— у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають, бо нічим обуть
Княжат недорослих; а он розпинають
Вдову за подушне, а сина кують,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають!
Бо його, бач, трохи! а онде під тином
Опухла дитина, голоднеє мре,
А мати пшеницю на панщині жне.
А он бачиш? очі! очі!
Нащо ви здалися,
Чом ви змалку не висохли,
Слізьми не злилися?
То покритка, попідтинню
З байстрям шкандибає,
Батько й мати одцурались,
Й чужі не приймають!
Старці навіть цураються!!
А панич не знає,
З двадцятою, недоліток,
Душі пропиває!
Чи бог бачить із-за хмари
Наші сльози, горе?
Може, й бачить, та помага,
Як і оті гори
Предковічні, що политі
Кровію людською!..
Душе моя убогая!
Лишенько з тобою.
Уп’ємося отрутою,
В кризі ляжем спати,
Пошлем думу аж до бога:
Його розпитати,
Чи довго ще на сім світі
Катам панувати??
Лети ж, моя думо, моя люта муко,
Забери з собою всі лиха, всі зла,
Своє товариство — ти з ними росла,
Ти з ними кохалась, їх тяжкії руки
Тебе повивали. Бери ж їх, лети
Та по всьому небу орду розпусти.
Нехай чорніє, червоніє,
Полум’ям повіє,
Нехай знову рига змії,
Трупом землю криє.
А без тебе я де-небудь
Серце заховаю
Та тим часом пошукаю
На край світа раю.
І знов лечу понад землею,
І знов прощаюся я з нею.
Тяжко матір покидати
У безверхій хаті.
А ще гірше дивитися
На сльози та лати.
Лечу, лечу, а вітер віє,
Передо мною сніг біліє,
Кругам бори та болота,
Туман, туман і пустота.
Людей не чуть, не знать і сліду
Людської страшної ноги.
І вороги й не вороги,
Прощайте, в гості не приїду!
Упивайтесь, бенкетуйте —
Я вже не почую,
Один собі навік-віки
В снігу заночую.
І поки ви дознаєтесь,
Що ще є країна,
Не полита сльозьми, кров’ю,
То я одпочину.
Одпочину… аж слухаю —
Загули кайдани
Під землею… Подивлюся…
О, люде поганий!
Де ти взявся? що ти робиш?
Чого ти шукаєш
Під землею? Ні, вже, мабуть,
Я не заховаюсь І на небі!..
За що ж кара,
За що мені муки?
Кому я що заподіяв!
Чиї тяжкі руки
В тілі душу закували,
Серце запглили І галичі силу —
Думи розпустили??
За що, не знаю, а караюсь,
І тяжко караюсь!
І коли я спокутую,
Коли діжду краю,
Не бачу й не знаю!!
Заворушилася пустиня.
Мов із тісної домовини
На той остатній страшний суд
Мертвці за правдою встають.
То не вмерлі, не убиті,
Не суда просити!
Ні, то люди, живі люди,
В кайдани залиті.
Із нор золото виносять,
Щоб пельку залити
Неситому!.. То каторжні.
А за що? т.і знає…
Вседержитель… а може, ще
Й він не добачає.
Онде злодій штемпований
Кайдани волочить;
Он розбойник катований
Зубами скрегоче,
Недобитка товариша
Зарізати хоче!
А меж ними, запеклими,
В кайдани убраний
Цар всесвітній! цар волі, цар,
Штемпом увінчаний!
В муці, в каторзі не просить,
Не плаче, не стогне!
Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!
А де ж твої думи, рожевії квіти,
Доглядані, смілі, викохані діти,
Кому ти їх, друже, кому передав?
Чи, може, навіки в серці поховав?
О, не ховай, брате! розсип їх, розкидай!
Зійдуть, і ростимуть, і у люди вийдуть!
Чи ще митарство? чи вже буде?
Буде, буде, бо холодно,
Мороз розум будить.
І знов лечу.
Земля чорніє,
Дрімає розум, серце мліє.
Дивлюся: хати над шляхами
Та городі: з стома церквами,
А в городах, мов журавлі,
Замуштрували москалі;
Нагодовані, обуті
І кайданачи окуті,
Муштруються… Далі гляну:
У долині, мов у ямі,
На багнищі город мріє;
Над ним хмарою чорніє
Туман тяжкий… Долітаю —
То город безкраїй.
Чи то турецький,
Чи то німецький,
А може, те, що й московський.
Церкви, та палати,
Та пани пузаті,
І ні однісінької хати.
Смеркалося… огонь огнем
Кругом запалало,
Аж злякавсь я… «Ура! ура!
Ура!» — закричали.
«Цу-цу, дурні! схаменіться!
Чого се ви раді!
Що горите?» — «Экой хохол!
Не знает параду.
У нас парад! сам изволит
Сегодни гуляти!»
«Та де ж вона, тая цяця?»
«Бон видишь — палаты».
Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався,
З циновими ґудзиками:
«Де ты здесь узялся?»
«З України». — «Так як же ты
Й говорыть не вмиєш
По-здешему?» —
«Ба ні,— кажу,Говорить умію.
Та не хочу».— «Экой чудак!
Я вси входы знаю,
Я тут служу; коли хочеш,
В дворец попитаюсь
Ввесты тебе. Только, знаєш,
Мы, брат, просвищенны,
Не поскупись полтинкою…»
Цур тобі, мерзенний
Каламарю… І зробився
Я знову незримий
Та й пропхався у палати.
Боже мій єдиний!!
Так от де рай! уже нащо
Золотом облиті
Блюдолизи; аж ось і сам,
Високий, сердитий,
Виступає; обок його
Цариця небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще р;а лихо, сердешне,
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм в рщомазам.
Ото дурний! а ще й битий!
На каток повірив
Москалеві. От і читай,
І йми ти їм віри!
За богами — панства, панства
В серебрі та златі!
Мов кабани годовані —
Пикаті, пузаті!..
Аж потіють, та товпляться,
Щоб то ближче стати
Коло самих: може, вдарять
Або дулю дати
Благовонять; хоч маленьку,
Хоч півдулі, аби тілько
Під самую пику.
І всі у ряд поставали,
Ніби без’язикі —
Анітелень. Цар цвенькає;
А диво-цариця,
Мов та чапля меж птахами,
Скаче, бадьориться.
Довгенько вдвох походжали
Мов сичі надуті,
Та щось нишком розмовляли
Здалека не чути —
О отечестві, здається,
Та нових петлицях,
Та о муштрах ще новіших!..
А потім цариця
Сіла мовчки на дзиґлику.
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. а той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й дівай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, ґуля!
Ура!..ура!..ура! а, а, а…»
Зареготався я, та й годі;
А й мене давнули
Таки добре. Перед світом
Усе те заснуло;
Тільки де-де православні
По углах стогнали
Та, стогнучи, за батюшку
Господа благали.
Сміх і сльози! От пішов я
Город озирати.
Там ніч, як день. Дивлюся:
Палати, палати
Понад тихою рікою;
А беріг ушитий
Увесь каменем. Дивуюсь,
Мов несамовитий!
Як то ноно зробилося
З калюжі такої
Таке диво… отут крові
Пролито людської —
І без ножа. По тім боці
Твердиня й дзвіниця,
Мов та швайка загострена,
Аж чудно дивиться.
І дзиггрі теленькають.
От я повертаюсь —
Аж кінь летить, копитами
Скелю розбиває!
А на коні сидить охляп,
У свит — не свиті,
І без шапки. Якимсь листом
Голова повита.
Кінь басує, от-от річку,
От… от… перескочить.
А він руку простягає,
Мов світ увесь хоче
Загарбати. Хто ж це такий?
От собі й читаю,
Що на скелі наковано:
Первому — Вторая
Таке диво наставила.
Тепер же я знаю:
Це той Первий що розпинав
Нашу Україну,
А Вторая доконала
Вдову сиротину.
Кати! кати! людоїди!
Наїлись обоє,
Накралися; а що взяли
На той світ з собою?
Тяжко, тяжко мені стало,
Так, мов я читаю
Історія України.
Стою, замираю…
А тим часом — тихо, тихо
Та сумно співає
Щось такеє невидиме:
«Із города із Глухова
Полки виступали
З заступами на лінію,
А мене послали
На столицю з козаками
Наказним гетьманом!
О, боже наш милосердий!
О, царю поганий,
Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!
І в темній темниці
Мене, вольного гетьмана,
Голодом замучив
У кайданах. Царю! царю!
І бог не розлучить
Нас з тобою. Кайданами
Скованій зо мною
Навік-віки.

К чему снится читать, Дворянский сонник Гришиной

Книги, чтение

Одну большую книгу видеть – влиятельное положение занимать.

Зачитанная книга – женщина легкого поведения.

Много книг видеть, их перебирать, раскрывать – радость, духовная жажда, которая останется неудовлетворенной, стремление к накоплению знаний.

Книгу читать – честь, мудрость, радость, удовлетворение любопытства.

По ней учиться – приобрести влияние.

Рукопись читать – непонимание исчезнет.

Кабалу, магические книги читать – большие труды.

Из книги что-либо вынимать – знания применить с пользой.

Что-либо зловещее вынуть – вред от знаний и злоупотребление ими.

Книги печатать – наследство получать.

В библиотеке среди книг быть – разум теряется среди бессистемных знаний / призыв тщательно все обдумать, прежде чем на что-то решиться.

В архиве быть – пустая трата времени.

В книге с чистыми страницами что-либо отыскивать – не умеешь пользоваться своим влиянием.

Просто такую раскрыть – твое влияние кому-то полезно.

В нормальной книге чистые страницы обнаружить – любопытные новости, сенсация / пробелы в знаниях / освобождение от фатальности; дальнейший ход жизни целиком зависит от принятого тобой решения.

Книгу с картинками рассматривать – они имеют отношение к твоему будущему.

Со страшными картинками – твоя нечистая совесть.

С неприличными – вожделение, которое не будет удовлетворено.

Огромная книга – тяжкая ответственность.

Запечатанная книга – некто мешает тебе узнать правду.

Цепью прикованная – не разглашай, что знаешь.

Украшенная дорогой тканью, камнями – жажда истинного знания / выгодный брак / выгодная дружба.

Бояться открыть книгу – предстоит узнать неприятное.

Гром слышать, когда открываешь книгу – предстоит трудная, но славная судьба.

Страницы в книге слипаются – сумбур в твоей голове.

В книге место безуспешно разыскивать – в прошлом ищи ответ на то, что тебя волнует.

Книги на тебя падают – бесполезные знания / помехи в карьере.

Цвет и вид вручаемой книги – символизирует отношение к тебе дарителя.

Если он незнакомый – судьбу.

Белая книга – радость, счастье, послушание тебе.

Красная – раздор, злоба, борьба.

Розовая – любовь, нечто приятное.

Оранжевая – недомогание / ироническое к тебе отношение, насмешки.

Желтая – зависть, ревность, измена.

Коричневая – тайные происки и клевета.

Зеленая – надежда, любовь, доброе к тебе отношение.

Ядовито-зеленая – коварство, ложь.

Голубая – мир, счастье, путь к мудрости, высшее знание.

Синяя – печаль, меланхолия, отчужденность, религиозный путь.

Черная – обман, клевета, злоба.

Серая – тайная злоба, мрачное, беспросветное будущее.

Фиолетовая, пурпурная – непонимание / путь художника, артиста или мага.

Пестрая книга – никчемная жизнь / несерьезное к тебе отношение / счастливая и разнообразная судьба.

Книга, перевязанная черной лентой – судьба, от которой ты отказался.

Алой лентой – брошенная любовь, о которой придется сожалеть.

Белой – новая, избранная тобой судьба.

Завернутую книгу тебе дарят – в твоей судьбе и твоем положении не будет ничего прочного и окончательного.

Книгу без обложки видеть – новая, четко определившаяся твоим настоящим судьба.

Между страниц книги семечки видеть – слезы от письма или книги.

Сонник: значение, толкование снов и сновидений

Раскрывать значение сновидений с помощью сонников люди учились очень долго, еще с древних времен, но этот вопрос все еще актуален и на современно этапе. Человек всегда испытывает любопытство, когда думает о своем будущем, потому как предугадывание будущих событий, по мнению многих, это верный путь к успеху. Толкование сновидений, используя online sonnik — это один из наиболее распространенных способов пролить луч света на собственное будущее.

Зачем вам пользоваться сонником?

Жизнь каждого человека полна сновидений, как бы мы не пытались отрицать значение снов, это не мешает им возникать в подсознании вновь и вновь.

Сны наполнены различными образами и сюжетами, но они не всегда касаются будущего, по мнению многих эзотериков — некоторые сны это не более чем просто оценка со стороны подсознания прошлых событий, которые для сновидца актуальны и важны.

Сонники с давних времен были важной и весомой подсказкой в понимании смысла снов. Потому как сны это, прежде всего, «продукт подсознания», следовательно, символика и содержание снов имеет общий для всех смысловой фундамент, который, прежде всего, базируется на устойчивых ассоциациях психики.

Среди многообразия сновидений можно выделить ряд распространённых тем, это сны о:

  • падении;
  • полётах;
  • денежных находках или, наоборот, о потере денег;
  • появлении обнажённым перед публикой;
  • потере зубов или их выпадении;
  • преследовании;
  • сексе.

В данном разделе собраны сведения из десятков самых разнообразных тематических и авторских сонников, которые вы можете в режиме онлайн. Большой объем предполагает определенную организацию сведений, потому трактовка снов может быть представлена как в рамках одного сонника, например, написанного нашими авторами «Cонник Феломена», так и в виде толкования определенного символа с точки зрения нескольких различных источников.

Каждый представленный толкователь снов (он же sonnik) в своем ключе дает точное и истинное описание самых разнообразных сновидений. Выбор сонника по своему вкусу и тематике очень важен, но является вещью сугубо индивидуальной для каждого читателя.

Наиболее популярными сонниками являются: Миллера, Фрейда, Ванги, Лоффа, Лонго, Медиума Мисс Хассе, Юнга, Азара и Эзопа.

Сонник Феломена, автор составитель которого Татьяна Миллер, в результате опроса получила 8.7 из 10 балов за удобство и полноту представленной информации, участвовало 13627 человек.

Большой сонник online

Что представляют собой сны? Откуда они приходят? Что означают удивительные фантастические образы? До сих пор бесспорного и однозначного ответа на эти вопросы не дают ни ученые, ни мастера эзотерики. И хотя отношение к вопросу меняется с течением времени, сны остаются самой таинственной частью жизни человека.

В глубокой древности люди были уверены: ночные видения – это весточки от духов рода, богов или предков, таким способом таинственные силы общаются с ныне живущими. Расшифровывать эти послания должны были местные мудрецы, ведуны и шаманы. Когда же с течением времени примитивные верования сменились религиозными системами, толкование снов стало задачей жрецов различных культов. В то время к ночным видениям относились более чем серьезно. Как известно, в Древней Греции даже строились специальные храмы, куда посетители приходили спать, если требовалось увидеть вещий сон, а служители культа помогали с трактовкой. Там же появился и первый сонник, дошедший до нас, – пятитомник, написанный Артемидором Далдианским.

Если приснился кошмар, нужно посмотреть в окно и трижды сказать:
«Куда ночь, туда и сон»

В эпоху христианства к сновидениям продолжали относиться очень трепетно. В них искали тайный смысл, пытаясь разгадать, какие подсказки дают высшие силы. И это не удивительно: даже в Библии описаны вещие сны.

В более позднее время с развитием науки отношение к снам стало меняться. Зигмунд Фрейд создал свою собственную концепцию их трактовки, отбросив все странное и мистическое. С точки зрения знаменитого психолога и его последователей, сновидения – кладезь информации о личности, ценный материал для психоанализа.

Но интерес к мистической стороне ночных видений, несмотря на популярность научного подхода, не угас. Услуги магов и предсказателей, провидцев и толкователей снов всегда пользовались спросом, хоть и были недешевы.

Итак, в каких же мирах блуждает душа, пока вы тихо посапываете в своей кровати, какой опыт она извлекает из этих странствий и что может означать увиденное? Если все эти вопросы вас волнуют, если вас тревожит странное сновидение, если хочется узнать, к чему бы это – наш онлайн-сонник станет отличным консультантом-толкователем. Более того, здесь вы можете получить все ответы совершенно бесплатно.

Знаменитый сонник Миллера, толкования от легендарной прорицательницы Ванги, меткие авторские трактовки от Нострадамуса, Лоффа, Юрия Лонга, Цветкова, а также удивительные этнические сборники: древнерусский, мусульманский, персидский, украинский, китайский – все это вы найдете у нас. А чтобы толкование снов было максимально точным, воспользуйтесь нашими рекомендациями.

Совмещенный сонник самых различных авторов, представленный на сайта поможет найти максимально полное описание каждого увиденного во сне события или предмета.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *